Вихователь: Мельник В.О.

Програмовий зміст: продовжити знайомити дітей з українськими народними казками; вчити дітей впізнавати казкового героя за загадкою;вчити запам’ятовувати і вимовляти слова казки відповідно до обраної ролі ;розширити та поповнити знання дітей про побут української родини; частково ознайомити з інтер’єром оселі та облаштуванням подвір’я;створювати атмосферу творчості,що сприяє соціально – емоційному розвитку дітей, формувати уявлення про красу вчинків та взаємин; розвивати творчі здібності в елементарній театралізованій діяльності;виховувати позитивне ставлення до виконання ролей.

Обладнання: театр шапочок ,площинна рукавичка, колиска, дід з бабою, дитина,макети: хати,столу,лави,колиски,мішків із зерном,тину, возу,криниці.

І.Вступне слово вихователя

Малята,давайте посміхнемось один одному і покажемо, що у нас гарний настроєм ми з вами відправимось у чарівну подорож.
Хочете відправитись в подорож?

А ось дивіться доріжка. І пісня десь здалеку лунає…(Тихо звучить колискова пісня) Цікаво що за пригода на нас чекає.

По доріжці діти йшли

Мішечок, на шляху знайшли

А мішечок – не простий

Він чарівний – ось який!

Дітки, давайте візьмемо його з собою. А можливо він нам знадобиться. Он і хатина зайдемо до неї відпочинемо трохи.

(Хата, колиска, дід з бабою, дитина не може заснути. Дід з бабою сперечаються як вкласти маля спати.)

Вітаються з дітьми. Просять допомоги .

– Діти, а давайте подивимось, що в мішку. Не можу витягнути він зачарований. Дивіться ,якийсь папірець. Я зрозуміла . Треба відгадати загадки. Тільки тоді мішечок розв’яжеться та щось нам подарує.

( Під час відгадування загадок вихователь дістає відповідні шапочки – герої казки «Рукавичка» )

– Маленьке,сіреньке,а хвостик, як щило.

( Мишка)

-У зеленому жакеті вона стрибає в очереті.

(Жаба)

-Довгі вуха, куций хвіст він морквину ласо їсть

(Заєць)

-Сірий, злюка і голодний у зимові дні холодні

(Вовк)

-Пишним хвостом славиться,
хитрункою називається

(Лисиця)

-Хто все літечко гуляє?

Їсть малину, мед шукає,

а зимою тільки спить, бо не має що робить?

(Ведмідь)

-Ця свиня щетину має,

В лісі жолуді шукає,

Називається

(Кабан)

Вихователь : З якої казки ці всі герої?

Дід: Дітки,може ви мені допоможете вкласти мого онука спати?

Вихователь : Як дідусю?

Дід: Допоможіть мені розповісти йому казочку. Ця історія трапилась зі мною нещодавно. І ось ці шапочки чомусь дуже схожі на тих звірят з лісу.

Бабуся: Саме така історія трапилась з дідусем. Давайте її розповімо може тоді наше маля засне? А ви будете героями казки. Добре?

ІІ.Театралізація казки рукавчика з використанням театру шапочок.

Йшов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку.

От біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й каже:

— Тут я буду жити!

Коли це жабка плигає та й питає:

— А хто-хто в цій рукавичці?

— Мишка-шкряботушка. А ти хто?

— Жабка-скрекотушка. Пусти й мене!

От уже їх двоє. Коли біжить зайчик. Прибіг до рукавички та й питає:

— А хто-хто в цій рукавичці?

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка. А ти хто?

— А я зайчик-побігайчик. Пустіть і мене!

— Іди!

От уже їх троє.

Коли це біжить лисичка — та до рукавички:

— А хто-хто в цій рукавичці живе?

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка та зайчик-побігайчик. А ти хто?

— Та я лисичка-сестричка. Пустіть і мене!

— Та йди!

Ото вже їх четверо сидить. Аж суне вовчик — та й собі до рукавички, питається:

— А хто-хто в цій рукавичці живе?

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик та лисичка-сестричка. А ти хто?

— Та я вовчик-братик. Пустіть і мене!

— Та вже йди!

Уліз і той. Уже їх п’ятеро.

Де не взявся — біжить кабан.

— Хро-хро-хро! А хто-хто в цій рукавичці живе?

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка та вовчик-братик. А ти хто?

— Хро-хро-хро! А я кабан-іклан. Пустіть і мене!

— Оце лихо! Хто не набреде — та все в рукавичку! Куди ж ти тут улізеш?

— Та вже влізу,— пустіть!

— Та що вже з тобою робити,— йди!

Уліз і той. Уже їх шестеро, уже так їм тісно, що й нікуди. Коли це тріщать кущі, вилазить ведмідь — та й собі до рукавички, реве й питається:

— А хто-хто в цій рукавичці живе?

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик та кабан-іклан. А ти хто?

— Гу-гу-гу! Як вас багато! А я ведмідь-набрідь. Пустіть і мене!

— Куди ми тебе пустимо, коли й так тісно?

— Та якось будемо.

— Та вже йди, тільки скраєчку! Уліз і ведмідь, — семеро стало.

Та так вже тісно, що рукавичка ось-ось розірветься.

Коли це дід оглядівся,— нема рукавички. Він тоді назад — шукати її, а собачка попереду побігла. Бігла-бігла, бачить — лежить рукавичка і ворушиться. Собачка тоді: «Гав-гав-гав!»

Вони як злякаються, як вирвуться з рукавички,— так усі й порозбігалися лісом.

Прийшов дід та й забрав рукавичку.

Бабуся : Дякую вам дітки. Заснув наш онучок.

Вихователь : Тільки от треба повернути дідусеві рукавчику.

А де ж будуть жити наші звірята ?

ІІІ. Дидактична гра Облаштуємо подвір’я для звірят

Вихователь : Я придумала ,а давайте для наших лісових мешканців облаштуємо справжню українську оселю з подвір’ям.

Але перед роботою розімнемо пальчики, трошки відпочинемо.

Гра « Рукавичка»

Мишка матуся знайшла рукавичку.

Всіх мишеняток до себе кличе.

Хлібчика скибку дасть покусати.

Їх обійме в вкладатиме спати.

Діти або вихователь читають рядки вірша та облаштовують уявне подвір я для звірят відповідними макетами речей та предметів домашнього вжитку українців.

Вихователь : Що ж ми можемо подарувати нашим звірятам?