Українська народна казка Курочка Ряба (на новий лад) – Всеукраїнський портал Анелок

У маленькому селі жили собі дід і баба. Старенькі вони були, але працьовиті. Садили город та тримати невелике господарство. Була у них і Курочка улюблена. Називали вони її Рябою. Чому? Бо пірʼя у неї було двох кольорів – рядок біленький, рядок сіренький, рядок біленький, рядок сіренький. Як крилами почне махати, то дід каже, що йому аж рябіє в очах.

Ходить Курочка по городу, де травичку дзьобне, де червʼячка знайде, запʼє усе водичкою. 

Покличуть Курочку дід та баба – ципу-ципу-ципу та насиплють їй пшенички у мисочку. Дзьобає Курочка, так їй смачно, що аж кокає від радості. Ко-ко-ко. Ко-ко-ко…

У Курочки було зроблене гніздечко з сіна у курнику. Курник – це хатинка, де ночувала курочка. Заховається курочка у курник, знесе яєчко і гукає голосно діда та бабу: Куд-куди-йдіть сюди! Яєчко гладеньке, яєчко маленьке! Заберіть скоріше, буде смачніше!

Щодня Курочка несла яєчка. І ось одного чарівного дня Знесла курочка незвичайне яєчко. Покликала курочка діда та бабу забрати його:

Куд-куди-йдіть сюди! Яєчко гладеньке, але немаленьке! Заберіть скоріше, буде смачніше!

Прибігла бабуся, прибіг дід – глядь,  а там велике яйце. Зраділи дід і баба, оце вже зараз посмажать і вдвох наїдяться. Насипали курочці пшенички у мисочку, а самі вдвох понесли яйце у хату – отаке велике та важке воно було.

Занесли у хату, поклали на стіл, нагріли сковорідку і вже яйце треба вкидати, а дід і баба розбити ніяк не можуть. Взяла баба качалку та із-за спини як бахне по яйцю! Качалка відстрибнула та дала бабі по лобу. І зʼявилася на лобі у неї велика гуля. Плаче баба.

 А ну почекай, каже дід, я зараз точно його розібʼю. Пішов дід та приніс молоток. Як угатить по яйцю, а мотолок відстрибнув від яйця, вислизнув з рук та як зарядить діду по нозі.  Плаче дід! Ну що робити! Не можуть розбити яйце. Сковорідка вже почала диміти. Вирішили дід та баба, що сьогодні не їхній день та лишити яйце на завтра. Може в Інтернеті почитають, як його розбити та щоб себе не набити. 

Залишили яйце на столі. Чують вночі хтось шкребеться. Та звуки такі дивні, неначе хто диван пересовує. Пішли вони дивитись, що там таке. Увімкнули світло і розкрили від подиву очі. Яйце котилося по підлозі, а на ньому мов на біговій доріжці бігла маленька сіренька мишка. Як побачила мишка бабу та діда, злякалася, зістрибнула з яйця та втекла у нірку. А яйце покотилося прямо, з розгону урізалося у двері і розбилося. Все яйце витекло.

Дід плаче. Баба плаче. Не буде сніданку. З підлоги ж брудне не можна їсти. Отакі зарьовані і були до самого ранку. 

Вранці пішли Курочку Рябу випускати. Бачить Курочка засмучених бабу та діда та думає. Я Курочка не проста, прийшов час за їхню доброту віддячити.

Подзьобала Курочка Ряба смачної травички, знайшла три жучка та три червʼячка, підласувала пшеничкою та запила все водичкою.

Побігла у курничок та знесла золоте яєчко!

Куд-куди-йдіть сюди! Яєчко жовтеньке, яйце золотеньке! Забирайте, не сумуйте, лише золото пильнуйте!

Зраділи бабуся та дідусь! Продали золоту шкаралупу та отримали багато грошей. Купили курочці подружок-курочок та друзів-півників, а собі новий холодильник і багато їжі.

Так і жили вони довго, щасливо і сито!

Автор переробки: Олена Білик