Як говорити з дітьми про війну? Корисні поради для батьків – Всеукраїнський портал Анелок Ігри для друку

Як говорити з дітьми про війну? Чи потрібно? Лише в ідеальному світі не потрібно розповідати дитині, що таке війна. Однак наш світ не ідеальний. Тому роль батьків та опікунів полягає в тому, щоб пояснити своїм дітям те, що відбувається в навколишній реальності. Особливо, якщо це стосується і важких, болісних і трагічних подій. Як зробити правильно, щоб уберегти психічне здоров’я дитини від травм, ми розповімо в цій статті.

Чому треба говорити з дитиною про війну? 

Щоб відчувати себе в безпеці, дитина повинна знати, що відбувається навколо неї. Складну інформацію мають передавати близькі люди, яким вона довіряє. 

По відношенню до інформації про війну діти відчувають те ж саме, що й дорослі: 

• безпорадність, 
• смуток, 
• шок, 
• страх, 
• гнів, 
• відчай, 
• співчуття, 
• розгубленість тощо. 

Однак на відміну від малюків, дорослі вміють розробляти стратегії подолання тривоги та кризових подій. А діти потребують їхньої підтримки, щоб зрозуміти та приборкати свої думки й негативні почуття. 

Нечітка, неперевірена інформація зі ЗМІ та інтернету може призвести до невизначеності та дезінформації, а отже, до посилення страху за себе та близьких. Тому вкрай важливо не уникати теми війни, знаходити простір для розмови про те, що відбувається в Україні, що це означає і до яких наслідків може призвести.

Основні правила спілкування з дитиною про війну.

Якщо батьки сумніваються, чи доросла дитина до цієї розмови, варто запитати, що вона вже знає про цю тему, які образи у неї асоціюються зі словом “війна”, і на основі цього надати інформацію.

На думку психологів, дошкільнята повинні розглядати війну з точки зору боротьби добра і зла. Ворог – це зло. Однак війна не повинна асоціюватися лише з героїзмом, із любов’ю до Батьківщини, із великою пригодою. 

Найголовніше – говорити правду мовою, що адаптована до її віку малюка та здатності розуміти навколишній світ, посилатися на ті факти, до яких він емоційно та когнітивно готовий. 

Варто дозувати інформацію та надавати лише перевірені факти. Напад на Україну – це також агресія в інтернеті. Поясніть наявність неправдивої інформації в мережі. Навчіть дитину відрізняти надійні джерела інформації від неперевірених. Попередьте про фейкові профілі в соціальних мережах, боти, пропаганду та фейкові новини. Розмовляючи дитиною, потрібно перевірити, якою інформацією вона вже володіє. Важливо зосереджуватися на тому, що відбувається тут і зараз, не катастрофізувати і не заглядати занадто далеко в майбутнє.

Дайте дитині можливість поділитися своїми думками. Нехай висловлює це, не засуджуйте, вислухайте та підтримайте.

Уникайте увічнення стереотипів про росіян, на кшталт, усі вони – злі, жорстокі та легковажні. Серед них є й люди, які не хотіли війни, не знали про неї. Але не ігноруйте тему колективної відповідальності. Підкресліть, що ми ніколи не досягнемо порозуміння та миру, якщо будемо робити ставку на те, чиї страждання були більшими.

Поради батькам, як розпочати розмову про війну.

Не уникайте складної теми. Заперечення та вдавання, ніби нічого не відбувається, можуть наповнити вашу дитину ще більшим страхом. Те, що відбувається з дорослими, сильно впливає на їхніх дітей. Намагайтеся зберігати спокій, поводитися без паніки.

Поговоріть зі своєю дитиною про війну особисто, перш ніж вона отримає інформацію про війну з ненадійних джерел чи від когось іншого. 

Повне блокування інформації про війну вдома – помилка. Дитина все одно вловить це з розмов дорослих. Зміна правил та атмосфери вдома буде значним стресом для неї. 

Не плекайте ілюзій, що можете захистити її від цього. Діти, які відвідують дитсадок чи школу, тим більше будуть обходити медіаблокаду й охоплювати інформацію будь-де: від однолітків у групі чи класі, в автобусі, у соціальних мережах. Ви не маєте на це впливу.

Не починайте бесіду, якщо самі відчуваєте сильні емоції. Намагайтеся заспокоїтися і максимально охолонути. Ваша нервозність і напруженість можуть тільки погіршити ситуацію – підвищити рівень тривожності у дитини. Коли ви зрозумієте, що можете спокійно та розсудливо говорити про війну, подумайте, яка інформація є найважливішою. 

Уникайте в присутності дитини повідомлень, які посилюють занепокоєння. Наприклад: “Вони почнуть з України, а потім прийдуть до Польщі!”, “Це тільки початок. Третя світова війна вибухне!”. Ми не знаємо, як далі розвиватиметься ситуація. Для дітей те, що є, – вже забагато. Тож, не додавайте ще більших страхів!

Відверто розкажіть про свої почуття – про те, як їх зрозуміти та що з ними робити. Не вдавайте перед дитиною, що ви не відчуваєте емоцій. Ви є зразком для наслідування для неї. Покажіть, що вираження своїх почуттів – це полегшення, і що емоції не повинні заважати повсякденному життю. Навіть коли ми відчуваємо важкі емоції та говоримо про них, усе одно можемо ходити на роботу, вчитися та виконувати інші обов’язки. 

Дайте час дитині усвідомити та переосмислити інформацію. Прийміть хвилини мовчання, терпляче і не засуджуючи, супроводжуйте її в роздумах, сумнівах і емоціях.

Використовуйте методи активного слухання. Зосередьтеся лише на тому, що має сказати ваша дитина, на її словах та емоціях. Ігноруйте будь-які відволікаючі фактори. Вимкніть телевізор, телефон і радіо. Ця розмова наразі є найважливішою.

Прийміть дитячу манеру формулювання питань. Не висміюйте й не оскаржуйте, навіть якщо вони здаються смішними, наївними або не по темі. Дитина мислить і сприймає світ по-своєму, пов’язуючи нову, особливо важку та складну інформацію з тим, що вона вже знає і розуміє. Пояснюючи їй поточні події, використовуйте посилання на казки, комп’ютерні ігри, ігри чи фільми. Знизити тривожний поріг дітей є демонстрація ілюстрацій, створених спеціально для надчутливої психіки дитини, про події, захисників, їхні обладунки, техніку, тобто те, з чим вже дитина стикалася або наяву, або через засоби масової інформації. Є конкретні реальні люди, які захищають мирних людей, у них є захисні костюми і різна техніка, щоб змусити ворога піти з нашої землі.

Деякі діти, особливо ті, хто займається комп’ютерними іграми, можуть сприймати війну як щось, що відбувається у віртуальному світі. Навчіть свою дитину відрізняти реальність від вигадки так, щоб вона відокремлювала реальні події від фантазій, які можуть посилити важкі переживання та напругу, або, навпаки, призвести до дегуманізації та ставлення до жертв війни як до ігрових персонажів.

Діти не повинні знати все, що знають дорослі. Їм не потрібно знати подробиць і політичних нюансів. Натомість вони потребують надійної інформації, адаптованої до їхнього рівня розуміння. Це дозволить їм адекватно сприймати те, що вони чують по радіо, телебаченню чи в соціальних мережах.

Алгоритм розмови з дитиною про війну для батьків та педагогів.

1. Запитайте, що малюк знає про ситуацію в Україні та що він зараз відчуває. Важливо, щоб дитина розуміла, що навколо люди зазнають тих самих переживань, бо всі ми перебуваємо в єдиній реальності.

2. Заведіть мову про необхідність взаємодопомоги – про те, що багато людей у світі підтримують нашу державу і щодня об’єднують зусилля, щоб допомогти нам якнайшвидше цю війну завершити.

3. Нагадайте дитині: якщо їй страшно та тривожно, вони завжди може звернутися за допомогою до дорослих (батьків, вихователів, психологів).

4. Запитайте, чи є в малюка план дій на випадок повітряної загрози, артобстрілу і чи є в нього особливі приготування (тривожний рюкзачок, теплий одяг, запас їжі та ліків тощо).

5. Акцентуйте увагу на тому, що важливо прислухатися до порад дорослих стосовно поведінки на вулиці та вдома під час війни. Адже навколо криється багато небезпек, які можуть загрожувати життю та здоров’ю.

Не бійтеся розмовляти з дітьми про важливі теми, зокрема про війну. Потрібно навчити їх правильно реагувати на події та поводитися у небезпечних ситуаціях. Це може врятувати їм життя. 

Ви можете скопіювати цю інформацію на свій сайт виключно з активним посиланням на цю статтю-першоджерело!

Всеукраїнський портал Anelok — Ігри для друку